Serious Sam 3: BFE

Що тільки зараз не придумають, щоб зробити пострілялки цікавішими. Запускаєш одну, а там елементи RPG, в іншій елементи стелсу, тут крутий сюжет з багатьма кінцівками, відкритий світ, елементи гонок, мікро та макро елементи без вітамінів, й елементи комбінаторики тощо, а от Серйозний Сем це пострілялки з елементами… з елементами… з елементами пострілялки! О, це і справді оригінально! Стара школа чистої води. Де є герой, його зброя та всі інші, і єдине що потрібно робити – стріляти. І як показала практика, цього цілком достатньо.

Почнемо з головного. Ґеймплей Серйозного Сема можна поділити на дві частини: Сем у коридорі і Сем у прямокутнику. Початок гри, де Сем у місті, відносимо до коридору. Що стосується першого виду ґеймплею, то не рідко трапляються моменти, коли головному герою потрібно блукати лабіринтами пірамід, у пошуках шляху істинного. Так от, цей пошук відверто нецікавий. Хоча і відповідає канонам перших серій, але уже без елементів платформера. Зате потрібно вивчати шлях для відступу, коли на тебе ордою нападають союзники Ментала. Задкувати в грі ми будемо частенько, тож уміння втекти не перериваючи вогню серед тіснуватих стін знадобиться.

А на відкритому просторі забавка переходить до другого виду ґеймплею, і проявляє себе у всій красі. Орди найрізноманітніших ворогів, динамічна музика, вибухи, спалахи світла, крики безглових (!) камікадзе тощо. Тут таки можна розважитися на повну. З кожним рівнем кількість ворогів зростає, і в руках з’являється потужніша зброя.

Зрештою усе доволі драйвово, динамічно, напружено, і цікаво. Різноманіття ворогів інколи компенсує їх нестачу на полі бою. Тут тобі і старі шаблони і нові «обличчя», які намагаються захопити Землю, прилетівши з різних кутків галактики. Розчарував лише нерозкритий потенціал демонів. Вони спритні і страшні, нападають неочікувано, але життя вони забирають непристойно мало. Тим більше, що замість спроб їх приспати набагато простіше просто від них утекти. Проте, претензії щодо нестачі ворогів, можуть бути лише на перших рівнях гри. Далі ж, моментами кількість ворогів на екрані така, що тяжко вистрілити так, щоб у когось не поцілити. Закінчились набої? Звичайно, ні! Але ніщо нам не завадить йти у бій з голими руками. Для цього Сем має незабутню кувалду з інструкцією по використанню чи лазерний батіг. А якщо ворог перший зробить крок на зустріч, можна голіруч йому відірвати око, серце, голову, чи інші хітинові кінцівки.

«В пічку укриття! Мужики не бояться!» Розробники, коли ввели у гру багато укриттів, які можна руйнувати убили двох зайців однією ракетою. По-перше: від твоїх пострілів у повітря, разом з м’ясом, підлітають і цеглини. По-друге: відсутність укриттів спонукає бігати і стріляти ще більше!

Час до часу з’являються міні-боси, до яких у переважній більшості випадків треба знаходити особливий підхід, часто з використанням свинцевої терапії у багатотонних дозах. До прикладу гра у хованки з мацаколетом (мацаки+гвинтокрил), якого неможливо вбити, допоки не знайдем відповідну зброю. А фінальний босс змушує окрім набутих умінь застосувати мізки! Гра у сенсі побоїськ доволі складна і на середньому рівні. Бідні ті хлоп’ята з Call of Duty, як же їм буде складно.

Гра є прологом сюжетних історій попередніх частин. Але кого це хвилює? Сюжет є лише для галочки, і частково виконує роль пародії на найпопулярніші сучасні пострілялки. Наприклад, під час гри героя разів чотири підбирає гвинтокрил, якого зразу ж збивають, Сем видаючи фірмовий крик випадає, квапиться на допомогу іншим пасажирам, і, знайшовши уламки, радісно заявляє по радіо що пілот мертвий. Окреслюючи сюжет двома словами, скажемо, що гра про те, як Сем рятує світ від інопланетних загарбників, рвучи усе і всіх, хто навертається йому на очі.

Сказати, що Сем крутий, то нічого не сказати. По крутизні, хіба Чак Норіс може з ним позмагатися. Ця крутизна інколи підтверджується короткими фразами, які кидає герой, на зразок: «є бита, ще кілька голів знайти, і розважимося!». Часто Сем зовсім не звик працювати головою, і чудово компенсує це м’язами і зброєю. Зрозуміти це можна на прикладі одного ігрового моменту, а саме, загадці сфінкса. По сюжету, з’ясовується, що під котоголовим знаходиться вхід у таємне приміщення. Щоб туди потрапити, потрібно розгадати загадку сфінкса. Думаєте, розробники підготували для нас квест? А дулю з маком, вони підготували ящик вибухівки, за допомогою якого Сем без вагань висадить памятку архітектури і у повітря.

Отже, головний герой інтелектом не відрізняється. На щастя, не далеко втекли і його вороги. У штучному інтелекті помітна присутність його майже повної відсутності. Хоча, ні. Моби знають один постулат геометрії, а якщо точніше, то те, що найкоротшою відстанню від точки А до точки Б є пряма. От вони по тій прямій і пруть на головного героя, доки живі. Працювати в команді вони явно не можуть. Немов оп’янілі, не бачать перед собою перешкод. У тому числі і своїх союзників. Тому, якщо правильно підібрати позицію, то вороги самі з собою досить ефективно пораютья. У всьому іншому Сем звичайний грубий, неотесаний мужлан, що, окрім великої харизми, має ще одну супер-силу: він по сторонах та назад рухається з такою ж швидкістю, що і вперед.

Що стосується картинки, то вона досить технологічна, проте їй далеко до головних блокбастерів сучасності. Ефекти світла виглядають агресивно, а оскільки, місце дії – Єгипет, то світла багато, і воно ріже очі, незважаючи на те, що сонячні окуляри Сем не знімає навіть у підземеллях. Також дратує те, що наші кулі майже з будь-якої поверхні вибивають хмарку порохів, які і закривають наші цілі. Також кудись поділася яскравість і «соковитість» кольорів, до яких ми звикли в попередніх частинах Серйозного Сема.

Приємною є можливість налаштувати гру під себе. У грі є розгалужений вибір рівнів важкості, а графіку можна налаштовувати тривалий час, завдяки різним галочкам і бігункам. Також раді ігровій енциклопедії, яка дозволяє з гумором дізнатися усе про ворогів, зброю і проходження місії.

В грі дещо приїдається одноманітність. З точки А в точку Б герой біжить по жовтій пустелі, зі схожими між собою жовтими будівлями. Тому «ковтками свіжого повітря» є моменти, коли Сем наштовхується на позаземні технології, які по стилю чимось нагадують «Зоряну браму».

Доречі, якщо ти вже пройшов сюжетну лінію до кінця, або тобі нудно, можна зганяти з друзями у кооператив. Він підтримує аж до 16 людей одночасно! Мультиплеєр також є, але в нього майже ніхто не грає. Тому для гри доведеться кликати друзів.

Підводячи підсумок, можемо сказати, що гра дає усе, чого від неї чекають. Усі недоліки залишаються поза увагою, коли на екрані тисячі монстрів, а в руках ракетниця. Стріляти, бігати, підбирати набої і далі стріляти, от це і є увесь Серйозний Сем, а більше нічого й не потрібно. Олдскул, і цим усе сказано! Рекомендовано усім, для кого слова Серйозний Сем відлунюють теплими спогадами.

Автор: PAG у співпраці з Андрієм Протоковило