Cryostasis: Sleep of Reason

Зима прийде і білим снігом землю покриє,
Мороз щось намалює на твоєму вікні

Гурт «Хвилю тримай» - «Хей-Хай»

Холод… можна з впевненістю сказати, що в багатьох дане слово асоціюється якщо не зі смертю, то як мінімум з призупиненням життєвого процесу або з дуже міцним сном. Холод як явище витримає далеко не кожний, особливо при 100-градусному морозі. Відповідно, тепло як повна протилежність холоду, зобов’язане перемогти холод, замінити бездіяльність рухом і життям – така ось своєрідна тема протистояння Добра і Зла. До теми такого протистояння не раз звертались культури різних народів. Одна тільки казка «Снігова королева» Ганса Крістіана Андерсена чого тільки варта.

Олександр Нестеров - Той, Хто Пройшов Крізь Cніг Лід та Мідні Труби

Але, гадаю, по-справжньому цікаво і оригінально розкрили дану тему талановиті і сміливі українці з київської компанії «Action Forms» у своїй іграшці «Анабіоз. Сон свідомості», непересічному проекті в ігроіндустрії. Їхня історія про холод, про корабель-привид, про його загибель і про те, як долю можна змінити, не залишила гравців байдужими.

Де літа нема,
Там, мабуть, є зима.
Там нема ніколи сонця,
Там морози за віконцем,
Там немає тепла

Гурт «Ґринджоли» - «Де літа нема»

Власне, «Анабіоз» - далеко не перший проект «Action Forms». Будучи заснованою ще у далекому 1995 році, компанія встигла відзначитись такими нашумілими іграми, як «Chasm: The Rift», «Вівісектор. Звір усередині», серією «Carnivores» та іншими, так шо досвіду киянам не бракувало.

На підході до «Північного вітру». Зараз станеться щось недобре

Але, як виявилось, поява найоригінальнішого дітища «формації» була ще попереду, і, незважаючи на суттєву затримку з виходом, гра таки побачила світ на початку зими 2008 року, якраз тоді, коли наступили холоди.

Краплі сліз на губах твоїх.
На твоїх губах завмирає сніг.
Залишись з вітром на землі
І тоді про все розкажи мені.

Гурт «W.H.I.T.E.» - «Місто снів»

Події гри розгортаються у 1981 році. Північний полюс, земля вічної мерзлоти, снігу та вітрів. Десь там стояла дослідницька станція «Полюс 21», з якої на собачій упряжці вирушив радянський метеоролог Олександр Нестеров. Безстрашному дослідникові прийшла вказівка – прибути до визначеного місця, де Нестерова має підібрати величезний криголам-атомохід «Північний вітер» і відвести полярника додому, на Велику Землю. Але, вже майже прибувши до корабля, упряжка головного героя зненацька провалюється у розколину льоду. Дивом врятувавшись, Олександр насилу добирається до судна, однак, замість теплого прийому з власною каютою, душем і теплим ліжком, головного героя зустрічає мертвий корабель, який ось вже 13 років стоїть тут замерзлий у кризі. Уся команда корабля начебто загинула… Вибору в Нестерова немає – добиратися додому більше нічим, пішки не підеш: навколо сотні кілометрів крижаної пустелі. Полярник вирішує залишитись на судні і з’ясувати, що ж стало причиною загибелі корабля, але його поява на борту пробуджує зі сну загиблих членів команди, які перетворились на ходячих мерців та чудовиськ і яким тепло ненависне. А сам Нестеров опановує особливе вміння – бачити минуле, дізнаватися як помер кожний з моряків і… змінювати їхню долю…

«Ласкаво прошу в мій світ»

Цікавим ходом сценаристів стала присутність у грі уривків з повісті Миколи Горького «Стара Ізергіль», а точніше – її третьої частини, «Легенди про Данко», історії про відважного хлопця, який ціною власного життя врятував свій народ від загибелі. Історія зачитується закадровим жіночим голосом періодично протягом усієї гри і є своєрідним перегукуванням з сюжетом гри. Причому перегукується так, що кожен гравець може трактувати сюжетні паралелі по-своєму.

Зупинитися нам слід,
Не пройти, бо далі лід,
Далі холод і зима,
Далі нас уже нема.

Гурт «Конгрес» - «Тобі»

За жанром «Анабіоз» - жахастик-виживастик (survival horror) від першої особи. Протягом гри, яка займає приблизно 10 годин, Нестеров бродить нутрощами і палубою корабля, вивчаючи по записках і спогадах померлих моряків історію загибелі корабля, а заодно і змінюючи події минулого.

На початку гри нашою зброєю будуть кулаки і водопровідні вентилі

Саме на «змінах» побудована одна зі складових ігрового процесу. Головний герой володіє надприродним даром – так званим «Ментальним Ехо», застосування якого проходить наступним чином: Нестеров знаходить тіло чергового мертвого моряка, вселяється в його спогади, бачить його загибель (залило водою в одному з відсіків; напали монстри; обвалився під ногами місток), бере під контроль минуле і отримує можливість врятувати бідолаху. Провалений порятунок просто відправляє Нестерова назад у своє тіло і дається можливість погеройствувати знову – кількість спроб не обмежена. Порятунок кожного моряка – окрема головоломка, іноді треба трохи подумати, але частіше – швидко реагувати. По суті, в гравця немає вибору – займатися порятунком моряків треба в будь-якому випадку, оскільки лише так можна пройти далі: успішне використання «Ментального Еха» може відкрити двері, відремонтувати обладнання, яке потрібне в майбутньому, забезпечити головного героя зброєю і таке інше. Зміни, до речі, можна побачити і візуально: після втручання головного героя в події минулого, наприклад, в кімнаті, де була пожежа і де був врятований пожежник зникає сажа, яка була на стінах, там де були вбиті монстри тепер валяються їх тіла, зникає тіло врятованого і так далі. З «Ментальним Ехо» розробники навіть вирішили трохи пожартувати – по ходу гри Нестерову доведеться побувати в шкурі корови і ведмедя.

Гріти руки доведеться регулярно, якщо жити хочеться

Головному герою, одначе, треба думати і про власне здоров’я. Тут вже мова йде про другу складову ігрового процесу – зберігання тепла тіла. Нестеров, звичайно, носить теплий одяг полярника, але цього замало – в нього є відповідна шкала тепла тіла, яка в умовах перебування в постійному холоді весь час падає. Якщо головний герой переохолодиться, то в нього відвалиться п… то він просто помре. А холод тут іде звідусіль – з відкритих вікон, з замерзлих стін, навіть від ударів і куль противників. Щоб відновити тепло, головному герою необхідно знаходити і вмикати джерела обігрівання: лампочки, обігрівачі, генератори, які, незважаючи на тривалий процес перебування в холоді, й досі лабають. Оно якою була радянська техніка! А тепер ось поставиш якусь тачку на ніч при 30-градусному морозі, так на наступний день не заведеться… Але зараз не про це. Чим більшим є джерело тепла, тим більше можна заповнити відповідну шкалу тепла, яка тут, фактично, заміняє шкалу здоров’я. Скажімо, від генератора можна обігріти не лише себе, але й цілу кімнату.

Зомбі з сокирою - класика жанру

Ну, а третя складова – бойова, з ходінням по коридорах і відстрілом монстрів, які тут представлені десятком видів: є класика жанру – просто зомбі, зомбі з сокирами, червоноармійці з автоматами, собаки і таке інше, але є й оригінальні противники – люди-павуки, люди-метелики та інші. Валити «слуг холоду» спочатку доведеться зброєю ближнього бою, наприклад, водопровідним вентилем, сокирою, пізніше в нашому розпорядженні з’являються вогнепалки – гвинтівка Токарєва, ППШ-41, сигнальний пістолет та інші. Але в цілому, арсенал у грі невеликий – не більше десяти видів. Воно й зрозуміло: «Північний вітер» – дослідницьке судно, а не броненосець «Потьомкін», хоча зброї тут і так вистачає.

Лід і сніг у грі виглядають неперевершено

Але головне у грі не стрілянина. Граючи в «Анабіоз», гравець відчуває особливу атмосферу холоду, страху і безнадії, бродячи по безлюдних коридорах замерзлого мертвого корабля. Атмосфера гри, до речі, краще відчувається, якщо в гру граєш в зимову ніч, а в квартирі темно і знову почались проблеми з опаленням.

Ментальне Ехо в дії. Схоже, геройствування головного героя викликають в нього великий головний біль

Плаче холодом, білим золотом
Ми різні, як два полюси

Гурт «Друга Ріка» - Космоzoo

Поглибленню в атмосферу сприяє і високоякісна графіка. Розроблений компанією «Action Forms» рушій «AtmosFear 2.0», який вже застосовувався у попередніх проектах компанії, а в «Анабіозі» був виведений на новий рівень якості, показує неперевершено реалізовані сніг, лід і воду; часто багатством кольорів вражають каюти і технічні приміщення. Графічні навороти застосовані по відношенню і до головного героя – зображення починає покриватися льодом, з рота постійно йде пара… Моделі людей і монстрів виглядають теж красиво, але після «Call of Duty. Modern Warfare» вже не геніально.

Один з бідолах, яких треба рятувати

По-справжньому незабутньо у грі виглядає фізика, особливо ефект танення снігу: включивши генератор дуже цікаво поспостерігати, як сніг поступово перетворюється у воду, стікає по стінах на підлогу, а при відключенні джерела тепла знову замерзає. Шкода, звичайно, що за високу якість графіки в свій час гра вимагала потужного заліза. Але вигляд гри того вартий.

Найнебезпечніший противник у грі - вимагає кількох обойм з автомата

Незважаючи на те, що події гри, за винятком кількох моментів, відбуваються на борту корабля, рівні досить різноманітні і досить реалістичні: є каюти, цехи, палуба, зруйнований реактор і так далі. Справа в тому, що розробники змалювали «Північний вітер» з реально існуючого криголама «Арктика». Правда, в погоні за різноманітністю, розробники дещо переборщили. Наприклад, не зрозуміло, навіщо на дослідницькому судні на Північному Полюсі така велика тюрма, яка ще й повністю забита в’язнями.

Як правило,сутички проходять з двома-трьома противниками, не більше

І я буду кричати в нікуди
Туди, де сніг

Гурт «Холодне Сонце» - «Твоє Ім’я»

Вражає «Анабіоз» і своєю звуковою складовою. Перш за все слід відзначити внутрішньоігрові звуки: шум вітру і легкого протягу в коридорах, кроки головного героя, які в залежності від поверхні звучать як хрускіт, коли Нестеров іде по льоду чи снігу, і легка луна від стін, коли герой іде по металевій поверхні.

Привиди померлих моряків. Є контакт!

Слід позитивно відзначити і озвучку, в якій взяли участь відомі українські актори: Борис Георгієвський, Євген Малуха, Анатолій Пашнін, Дмитро Завадський та інші. Може, імена й не дуже відомі широкому загалу, але голоси точно впізнаванні.

По палубі толком не пройдешся - надворі собачий холод

Шкода, звичайно, що музики як такої в грі немає, якщо не рахувати кількох композицій радянської естради, які іноді звучать у грі з приймачів та у фінальних титрах. Та, в принципі, не дуже вона й потрібна – он атмосфера яка є.

Холодно...
Якби не було і як би не дуло в твоє вікно

Гурт «Океан Ельзи» - «Холодно»

Чи є у гри недоліки? На жаль так. Головний з них стосується сюжету, точніше його незакінченості. Ось нам начебто і розповідається цікава і трагічна історія загибелі корабля, розкриваються характери і вчинки деяких головних героїв (крім Нестерова, який, як Ґордон Фрімен, усю гру зберігає горду мовчанку). Але після фінальних титрів з’являється купа запитань. Наприклад, звідки в головного героя «Ментальне Ехо», чому загиблі моряки набули такого дивного вигляду (стати від холоду ходячим мерцем – це ще куди не йшло, але носити замість очей цвяхи – це вже нікуди не лізе), хто той загадковий силует в полярному костюмі, який усю гру з’являється перед головним героєм, чому в фіналі ні з сього, ні з того виринає древньогрецький бог часу Хронос? І таких запитань безліч. Шанувальники гри активно обговорюють їх на форумах – зачитаєшся їй-Богу.

Скріншот, який надихнув на написання даної рецензії. На картинці - бог Хронос

То вже, напевне, всьо, шо я хотів тобі сказати
Дарую тобі білий сніг, бо як не дарувати

Гурт «Скрябін» - «Осінь-зима»

Оригінальна, неоднозначна, унікальна… Важко якимось одним словом охарактеризувати таку непересічну гру, як «Анабіоз. Сон свідомості». Розробники створили дійсно якісний і цікавий продукт з прекрасною графікою, цікавим, хоч і не закінченим сюжетом, оригінальним ігровим процесом і просто-таки неперевершеною атмосферою. Шанувальникам хороших ігор, а особливо жанру «survival horror», «Cryostasis: Sleep of Reason» настійливо рекомендується.

Лірична кінцівка

АВТОР: БОГДАН «ОПЕРАТОР» КРИВОРУК